Людина за формою
Оксана — медична сестра, яка з перших днів повномасштабного вторгнення пішла добровольцем у військово-медичну службу. До війни вона працювала в районній лікарні на Дніпропетровщині. Сьогодні — рятує поранених бійців у кілометрах від лінії зіткнення.
«Я не вважаю себе героїнею. Просто роблю те, що вмію, там, де це найбільше потрібно», — каже вона з посмішкою, не відриваючись від перев'язки.
Перший день на фронті
Оксана згадує, що перший день на передовому медпункті був найважчим психологічно. Не через кількість поранених, а через усвідомлення реальності: люди, яких привозять до неї, ще кілька хвилин тому були під вогнем.
«Ти вчишся переключатися. Там немає часу на страх — є пацієнт, є задача, є руки, які мають це зробити. Страх приходить потім, вночі».
Типовий день: від світанку до темряви
Робочий день військового медика не має чіткого розкладу — він диктується подіями на фронті. Але є певна рутина:
- Ранковий огляд пацієнтів та перев'язки.
- Підготовка медичного обладнання та перевірка запасів.
- Евакуація поранених при необхідності — часто під обстрілом.
- Надання першої допомоги новоприбулим пораненим.
- Документування та координація з польовими хірургами.
Що найважче
«Найважче — коли не можеш врятувати. Коли розумієш, що зробила все правильно, але його вже не повернути. Такі випадки залишаються з тобою назавжди».
Психологічна підтримка для медичного персоналу армії поступово розвивається, але досі залишається недостатньою, визнає Оксана. Багато хто «тримається» на внутрішніх ресурсах і підтримці колег.
Що дає сили
Оксана показує телефон — у ньому фотографії від бійців, яких вона виходила. Один із них надіслав фото з дружиною і новонародженою дочкою з підписом: «Дякуючи тобі».
«Ось для чого я тут. Для цих фото. Для того, щоб він міг тримати свою дитину на руках».
Мрія після перемоги
Після перемоги Оксана хоче повернутися до мирної медицини. І неодмінно пройти додаткову підготовку з травматології — досвід, якого вона набула на фронті, говорить вона, зобов'язує ділитися ним із молодими лікарями.
«Ми всі після цього будемо іншими. І медицина в Україні — теж. Ми стали кращими лікарями. Дорогою ціною, але стали».