Швидше за все, у початковому тексті сибірського Літопису було сказано, що Єрмак після падіння у воду був врятований і тривалий час залишався живим. Романівські редактори, оголосивши на папері Єрмака загиблим ВІДРАЗУ, були змушені тепер якось пояснити «тривале життя його тіла». Вихід придумали простий: пояснили ЧУДОМ. Мовляв, так було завгодно Богові.
Процитуємо ще раз Кунгурський Літопис: «Розумі всі по пансир, як Єрмак, і знає, що государ надіслав йому 2 пансир і які видіш. Коли ж почата знімати Кайдаул мурза з нього, тоді ПІДЕ КРОВ З РОТА І З НОСУ, ЩО З ЖИВА ЛЮДИНИ. Даремно ж Кайдаул, ніж старий, ТЕЧЕННЯ КРОВІ ЖИВОЇ НЕ ЗАМЕРЛО, і розуміючи, що чоловік Божий, і поклавши його нага на лабаз, і пославши послів в навколишні містечка нехай сходиться бачити НЕТЛІННОГО ЄРМАКА, ТОЧЕДЯ РУХУ, ТОЧАДЬОГО РУ, своєї крові. І про це ДИВЕ ТАК ПОЗУМІЮТЬ ХРИСТИАНСЬКОГО БОГА.
Коли ж почала сходити, за заповітом всіх, якщо хто прийде і встромить стрілу в мертве Єрмакове тіло (див. рис. 8.139 — Авт.). Коли ж унзоша, КРОВ СВІЖА ТОЧЧЕ. ПТАХИ Ж ОБЛІТАШЕ, НЕ СМІЯ ДОТИСНУТИСЯ ЙОМУ. І лежачи на лабазі 6 тижнів, листопада по 1 день, донележачи від кінця прийшли Кучюм з мурзами і Кондінсії і Обдаринські князі, і унзоша стріляючи своя і КРОВ ЙОГО ТЕЧАШЕ ЯКО З ЖИВОГО, І БАГАТЬИМ СЯВУЯМ, І БУДЬ ЙУМУЯ, БУДЬ ЙОМУ ЙУМ. . Овії ж від нього наважився розуму й ім’ям його, і додав божачись і клянуться. І так дивний і страшний, коли глаголати їм і в повтестех між собою без сліз не пробудуть »[67], с. 126.
