У районі того ж Бахмута зараз тяжко не лише тому, що противник кинув туди дуже потужні сили, зазначає експерт Міжнародного інституту демократій, військовий експерт, екскомандир 2-ї роти 24-го батальйону “Айдар” Євген Дикий в інтерв’ю “Телеграфу”. Справа ще в тому, продовжує Євген Дикий, що бої ведуться у міській забудові.
Точніше, у тому, що від неї лишилося. “Це — битви в руїнах. Контактний піхотний бій, коли ти близько бачиш противника, коли справа доходить мало не до рукопашної. У такій ситуації нам не допоможуть реактивні системи залпового вогню (РСЗВ) HIMARS,
тут не має значення перевага в техніці. “Броня” (що наша, що російська) до залишків Бахмута практично не заїжджає, тому що живе там лічені хвилини. Там практично цілодобово йде страшний піхотний бій, якого світ не бачив, напевно, з Другої світової. Такий собі міні-Сталінград”, – розповідає експерт. Інша ситуація, за його словами, – бої під Вугледаром.
Там окупанти не змогли дійти до забудови. Ті лічені кілометри відкритого простору, які їм доведеться подолати, перетворилися для загарбників на величезну братську могилу. Тижнями вони намагаються це зробити, але їхні бронеколони ефективно знищуються далеким вогнем ЗСУ, причому практично без втрат з нашого боку. “У Бахмуті, на жаль, про таке ведення бою говорити вже не доводиться. А в умовах міських боїв перевага саме в “гарматному м’ясі” грає на руку росіянам, — пояснює Євген Дикий. — Так, ми можемо сміятися з цих “мобиків”, з того, яка низька їхня підготовка та мотивація. Говорити, що три-чотири таких “вояки” не замінять одного професійного бійця. Але 30-40 – замінять.
